Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля свої мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова як міг.
Мам, ти мене вибач шо я став дорослий
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Я може трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти.
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
Але тепер, коли вона мене обіймає
І разом із татком щось про внучку питає -
Я з радості плачу, що маю живих батьків.
Мам, ти мене вибач шо я став дорослий
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам, а можна я до тебе завтра приїду
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми посидим?
Я дякую тобі за то, шо я вмію
І дякую тобі за то, шо я розумів
Ті речі, яких не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель
І я тоже десь поряд буду завжди бродити,
Шоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.
Мам, ти мене вибач шо я став дорослий
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам, а можна я до тебе завтра приїду
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми посидим?
